9-тикласниця з Солотвино запросила мене в гості.
Я її ні разу не бачив, хіба з живого тільки голос чув.
Задала вона питання: скільки мені років, скільки років.
Я й кажу: двадцять один. Приблизно, але так і є.
Питає далі вона в мене, яку я хочу дівчину собі
на час курорту, щоб із нею бути, таку, як птаха нерозумна,
чи для розмови персону інтелектуальну.
Вона буде мене цілувати досить щиро.
До чого це питання, я спитався. А вона?
Мовляв, подругу маю одиноку. Ото і буде тобі для розваги.
А зі мною ж будеш розмовляти. Ночувати в бабушки в будинку
будемо на різних, правда, ліжках.
Не знаю, що саме, але щось в цьому є. Щось, що робить цей вірш, цю історію особливою. Вона цікава і змушує задуматись. Нестандартна. От. Додаю собі до колекції.
Jonny Evilko відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Умгу, в мене було відчуття, що тут щось не так, щось неправильно, але разом з тим і несміливе припущення, що все нормально.
сочитание умной девятикласници или вовсе существование умных девушек 
дійсно. Але хочеться вияснити де насправді собаке зарите.
