Говорили вдень
Про те, що вже було.
Келихи наповнило
Червоне вино.
Говорили щиро
Й іноді крізь зуби.
Оминали теми
Дружби та розлуки.
За вікном мінялися
Картини і пейзажі.
Ми ж сиділи на червоних
Ліжках та матрацах.
Наповняли чаші
Дружбою по вінця.
І спустошували
Пляшки за червонці.
Потім ще прощалися
І раділи щиро,
Що вже не зустрінемось
Як би не хотіли.
Так завжди буває,
Так воно й проходить
З ким стаєш знайомий
В залізниці водах.
Говорили наостанок
щось про майбуття
Вийшли та розгледіли
розпач того ж дня.
Попрощались скромно
Побажали миру.
Та й пішли просторами
Якими хотіли.
