Заспівай мені пісню, сумнішу
За печаль темно - осіннього неба.
Подаруй по ночі розірвану тишу -
Мені треба, знаєш що треба.
Шовковистий зоряний погляд,
По за здертими ставнями стиснутим криком.
У твоєму стакані снодійне, в моєму яд -
Не зійшлись ми словами і віком.
Незійшлися ми в просторі в часі,
На годиннику ледве ворушаться цифри...
Перед тим як покинеш мене на пласі,
Одну пісню про небо створи.
Перед тим як мовчання затягнеш
Назови в останнє ім"я, що так чути я
Нехотіла. І почнеш, і покинеш, підеш.
І забудеш про те що твоя,
Що крізь сни тобі пишу незграбно.
І земля, що для тебе була б Едемом,
Білосніжні поля прокидаються рано...
Заспівай оповий землю сном.
нічого страшного. я теж недавно почав писати ритмічно. а музичного слуху в мене взагалі нема можна користуватись словником для певності. і порадами інших. і вирівняти кількість складів у рядках. та менше вживати "палені" рими.
Алиса Кирова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
підтягнути наголоси і кількість складів у рядках. і все )
а... твір український, а відгук російський?
Алиса Кирова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
та це я так...Розумієте справа в тому що в мене з дитинства не виходить правильно ставити наголоси. А коли вивчали віршовий розділ у школі то я зовсім заплутала