А я ж тебе зовсім не знаю… Ні твого дотику, ні твого смаку, ні твого запаху. Ні …зовсім не знаю…хоча знайомі ми половину нашого життя. Парадокс? Ага. Але навіть в такому стані ти для мене нова, непрочитана Біблія, моя Біблія, яку тримаю біля свого ліжка, на яку дивлюся перед сном, яку цілую кожного ранку, до якої хочу торкатись, коли не вдома. Ти моя Біблія, чуєш? Кожного вечора читаю тебе, а кожного нового місяця перечитую і знаходжу якісь нові історії. Ти мій Іуда, ти – мій Ангел, ти – моя молитва… але така незрозуміла мені…
Сьогодні прокинулася з усмішкою на вустах: мені снився ти. А пам’ятаєш той сон?! Ти тримав мене за руку так ніжно і так міцно, ще хвилина і всі мої кісточки поламалися б від нестерпного тепла. А потім, прошепотів: «Я тебя люблю»… Пам’ятаєш той сон, пам’ятаєш? І я буду його берегти все життя, а щоб не забути, напишу на стіні, на шпалерах, великими літерами, кольоровими та веселими, а ще напишу в листівках і буду роздавати звичайним перехожим, які теж уміють кохати і кохають так як я. Напишу на паркані біля свого будинку і намалюю небо маленькими молочними хмаринками…а потім, поцілую твій образ і подарую сонцю, щоб гріло і оберігало тебе, коли не буде поряд мене.
Я ще довго лежала в ліжку, дивилась на сонечко крізь браму вікна і посміхалась. Тримала в руках телефон і нервово шукала твій номер, але… стоп… що сказати? «я люблю тебе, я за тобою скучила, давай зустрінемось?» Ні не те… Я б просто відповіла на твоє «алло» - « хочу прожити своє життя з тобою, дивитись як ти вранці голишся і потопати в очах, одягати тобі краватку і готувати каву. А плакати хочу тільки в твоїх обіймах, шепотіти своє кохання тільки тобі, малювати ніжність тільки для тебе і снитися тільки в твоїх снах». Не змогла натиснути клавішу виклику – дурна, божевільна, нестерпна, закохана та кохана… Я твоя!
Хочу щось тобі подарувати… Але ще не вирішила, що це може бути – небо, вірш, а може …?! Не думається…зачекай…я подарую тобі книжку: про тебе і про мене. Напишу про наше кохання, про поцілунки і обійми, про слова. А ще там будуть білі пусті листочки, в які вклею наші світлини. Тобі подобається мій подарунок?!
ID:
357315
Рубрика: Проза
дата надходження: 14.08.2012 13:34:50
© дата внесення змiн: 14.08.2012 13:34:50
автор: Ядвіга Ланіна
Вкажіть причину вашої скарги
|
