Не знаю що буде далі,
Не знаю – тебе ще кохаю?
Якби за біль давали медалі,
Стала б володарем Раю.
Стомилась питати – чому,
Втекла б, але нікуди, шкода…
На очах краплі солоного суму,
На душі знов кружляє негода.
Не знаю, чому ти – не мій,
Не знаю, що звело нас разом,
Спитала б у долі – навіщо
Почуття, що дарують відразу….
Хотіла б життя, наче казки,
Хотіла б принцесою стати,
Щоб ти щиро всміхнувся хоч раз,
Щоб хоч раз не схотів реготати…
Щоб не сором, а гордість була,
Щоб дивився, неначе кохаєш,
Я б хотіла, так дуже хотіла,
Тільки знаю, що мрії ці марні…
Не знаю, що буде далі,
Пригорни щиро-щиро до себе,
Обніми, наче справді кохаєш,
Ніяк вже не можу без тебе…
