Моя ж ти матусю,
Ой моя ж ти мила!
Ти ж мені маленькій
Голівоньку мила…
Голівоньку мила,
В любистку купала,
А розмаєм-зіллям
Личенько вмивала.
У лісі, в садочку
Материнку рвала
Та з м’ятою і рутою
Мене напувала.
Щоби росли коси,
Стрічки заплітала.
Круг моєї голівоньки
Вінок надівала.
Мене ти любила,
За ручку водила
До родини великої
де співати вчилась.
Тай сама співала,
Як соловей в гаї.
Чи садила, чи полола –
З піснею у парі.
- Проспівала свою долю –
Бабуня казала. -
Не співай ти, моя доню,
Щоб доленьку мала.
Та як мені не співати,
Як мамця співає?
А сама ж моя бабуня
Їй же й помагає…
Про життя і про кохання,
Про вірність і зраду,
Степ широкий, кущ калини
Козака та дівчину із чужого краю…
Про свекруху та про тещу,
Погану їх вдачу -
Язиками злими плещуть,
Невісточки плачуть…
Слава Богу, моя доля
Та й не відцуралась.
Сподобала, покохала,
Так з ним і зосталась.
Мамусенько, дякую за материнку,
У якій купала.
За червону руту-м’яту
Що ти напувала…
Що за ручку до схід сонця
В долину водила…
Що по росі дві стежинки
Ми там залишили…
Хороший фольклорний вірш. Але кількість складів в строчці і ритміка кульгають. Доопрацювати б трохи... Але від душі. Дякую за настрій переданий.http://www.poetryclub.com.ua/img/smile/23.gif
Променистий менестрель
