Я лікую душу залом,
Спробуйте і ви хоч раз,
Всю енергію з запалом,
У метал, на цілий час.
Всі думки кудись зникають,
Коли сотня кілограм,
Груди міцно прижимають,
І кричиш - я вижму сам.
У коли несамовито,
Вправу робиш ти на прес,
Світ стає миром сповитий,
І кудись зникає стрес.
Тричі в тиждень тренування,
Всю відкинувши роботу,
Зал стирає всі страждання,
Тільки не дає свободу.
Бо думки приходять знову,
Клекотять та б’ються в душу,
Виникає знову слово,
Знов його писати мушу.
Слово також тренувати,
Можна в правах на загал,
Щоб душа могла співати,
Вирушайте сміло в зал.
́
