Ніколи я не бачив і не чув, у верховітті десь під небесами
Цю пісню, що співала ти мені, найкраща, рідна, люба і кохана.
Чи може все приснилося мені і піде геть із маревами ночі,
Та десь, ще й досі, у моїй душі твої слова ласкаво так шепочуть:
«Іди, іди до мене, я чекаю мені так сумно й болісно одній.
Немає щастя у чужому краї, без тебе, мій коханий, дорогий.
Я народилася, щоб буть з тобою поруч, щоб дарувати свою ніжність і тепло,
Прийди і біля мене відпочинеш, кладу я свої руки на чоло.
Ти засинаєш і немов дитина, ласкаво посміхаєшся мені,
Так добре зараз, я така щаслива розквітне серце в ці чудові дні.»
Минає сон – розтануть твої очі, цілунок доторкне мої вуста,
І лише пісня з образом дівочим, про тебе з ранку знову нагада.
Не забувай про мене мій коханий, молюсь до Бога, щоб зустрілись ми
Шукай, іди до мене, я чекаю, так сумно і не весело одній.
