Ми могли б народитись краплинами.
Мали б змогу зливатись калюжами.
Або стрілками вперто невпинними
Щогодини стрічатись як кружимо.
Ми могли б бути, навіть, вагонами,
Щоб котитись старими маршрутами.
Чи піснями: своїми, сторонніми…
Головне, аби бути почутими.
Могли б стати словами і комами,
Що поближче у зошиті туляться.
Але створено нас незнайомими
По два боки єдиної вулиці.