Серце знавісніли птахом
Б'ється в клітці ребер...
Впали долі мрії крахом...
Розлучаємось...так треба...
Стало слово в горлі раптом,
Цей заплив не зупинили.
Ми з тобою вже не разом,
Хоч сповна недолюбили...
Поглядом рахую кроки.
Скільки їх ще до причалу?
Ми кричали всі ці роки,
А про щось недомовчали.
За межею буде прірва.
Ми самі її створили.
Я була настільки вірна,
Що не маю більше сили.
Дякую тобі за радість
І за дні бурхливі весен,
Нас можливо зведе старість,
Не ховай далеко весел.
Душевно...
