На небі ніч зірки повишивала
Та піздня ніч коли приходять віщі сни
Таємні знаки із небес до нас злітають
Закриті в вічних символах вони
У низ злітаю в небо,мов пір’їнка
Над Ярославим Валом до Дніпра лечу
В низу кав’ярень,ресторанів сяйво
У світлі напівтемних ліхтарів
Усміхнені зірки в напівпрозорих шатах
Привітно посміхаються мені
А я лечу,адже моя дорога
Поміж добром і злом у темряві лежить
Передімною пропливають мов картини
Уривками діла мої земні
І постать в чорному біля стрімкої річки
Стоїть чекаючи мене з доріг
В альтанку,що плющем густим поросла
Юнак чорнявий із собакою зайшов
Уважно подивившись мені в очі
Промовив тихо: ”Не хвилюйся-я прийшов,
Дивись,перед тобою простелилася пустеля,
Сухий пісок пересипаючись скрипить
Пройди її без жодного сумління
По переду зелений гай шумить”
На бархаті нічному двері відчинились
У сяйві надзвичайно голубім
Мене,як зрозуміла,запросили
Поглянути на потойбічний світ.
Там мати йшла тримаючи за руку сина
До церкви,що стояла без Христа
Побачивши мене прошепотіла:
”Будь обережним сину-це Земля”
А навкруги панує ніч,що вміє
На небі вишивати срібнії зірки
Навіює нам сни пророчі
Закриті в мудрих символах вони.
