твій прояв любові
захоплює райони кімнат
звертаючись густим теплим молоком
серцевих залоз очищених
лікувальним безсонням
забарвленим в колір сліз
із присмаком сутінків
цьогорічної весни
і якби хтось був поряд
із цим повільним але сильним
потоком нафтової тиші
який інколи зупиняючись посеред кімнати
перетворювався у
сповнений
теплих кристалізованих зірок
знешкоджених чотирьохстінним полоном
і чорношоколадною темрявою
закритих очей
водоспад
вічністьтривалих емоцій
законсервованих у молекулах
літер
то його б віднесло
в невідомому напрямку
холодильних квартир
мозку
з його видовженими
різнобарвними коридорами
схованих в середині
роздумів
його б втерло у паперову пам'ять
кожної крупинки піску
пустелеподібної підлоги
разом із змістом всього
що сталось
до і після того як очі закрились
разом із змістом не такої
як раніше
весни
разом із беззмістовним проявом
|вічності|
твого кохання
оголену тінь якого ти досі
не наважилася
показати
нікому
(?)
*фонова композиція –
An Autumn For Crippled Children
«In February»