В покой уходят старики,
Освобождая для нас место,
Мы - мать раз этак, главспецы,
И не услышим их протеста.
В покой уходят старики -
Их жизнь встает вдруг дыбом,
Но содрогают материки
Они ударом: "Рыба!"
И запросто вершат судьбу
Всех этих молодых, погрязших в брейке,:
"Сослать их всех на Колыму!",
"Нет! На строительство узкоколейки!",
"Вот мы в их годы! Помнишь, Паша?"
"Опять расскажешь хохму про парашу?"
В покой уходят старики....
01.1967
К.
В неї з'явився власний сайт, я впевнений, Яна Сілецька-Васильєва буде рада вас на ньому побачити.
Левчишин Віктор відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже Вам вдячний, але я ж не маю адреси. Буду Вам вдячний, якщо Ви дасте його мені. До речі: Ви задали мені інтригу - як це зміна місця проживання обумовила припинення публікацій віршів? Це обумовлює перехід від Хорора до Просвітленості?
З повагою ЛВМ
Шановний Левчишин Віктор. Передаю вам щирий привіт від Яни Сілецької-Васильєвої і подяку за вірш-посвяту! Дякую за увагу
Левчишин Віктор відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую. Що сталося? Вона - дуже талановита людина! Маю надію, що не образив її своїми останніми коментарями. Її вилучили Силою? За що? Та це - пусте... Просто я віртуально втратив ще одну цікаву людину. З повагою ЛВМ.
