Чомусь, коли дивлюсь на руки,
Відразу згадую тебе...
...Усмішку ніжну, радість, муки...
Цікаво, з ким ти зараз й де?
Я пам'ятати буду завжди,
Як добре нам удвох було...
А ти пішов для мене непомітно, що "зажди"
Не я, а небо прокричало.
Минають дні, невизначені, швидко.
Ми просто так, знайомі, перехожі...
Твоє ім'я - моя молитва
І ти на долю так мою був схожий.
Безглуздим все було, мабуть.
Ми одне одного не варті.
І, хоч-не-хоч, не повернуть,
Часи, що сповнені тепла, обіймів, жартів...
Так заплановано було не нами,
Це сталось непомітно, випадково,
Історії писалися богами,
А іноді передавалися спадково.
