Я не знаю хто зупинить мене на кінцевій зупинці,
я не знаю.
Не знаю.
Це буде напевно хтось з твоєї родини
чи може твій покійний брат
подарує мені чорний ікарус
і я на повній швидкості
вфігчусь в будівлю
з написом
«Психіатрична лікарня №9»
Я не впевнений в хорошому кінці,
та й початків гарних я ніколи не бачив,
завжди залишається
вихід з мотузкою,
чи у вікно назовні,
чи я сплю
чи ти спиш
збуди,
бо я просплю
і не потраплю на роботу,
мене вижене бос.
Збуди
або зустрінь на зупинці,
Бачиш я спакував валізи у вічність
ти увінчана горем, а може
космічним щастям,
я не побачу фіналістів
на фінішній прямій,
адже я надто попереду них
чи надто позаду.
Та й завжди не в змозі
ти
наголошувати мені,
що я просто не маю чим займатись
В цьому житті,
бо переливаю з порожнього
в спалене,
і щоб пройти все життя
і стати схожим на інших ссавців
мені доведеться об’їздити всі
зупинки пекла
а тоді вихід на пряму -
знову на Землю,
це життя ніколи не закінчиться,
воно триватиме вічно
я постійно ставатиму о сьомій ранку,
постійно спізнюватимусь на роботу,
мене битимуть гомики,
за те, що я не підтримав їхню общину,
я врізатимусь в психіатричну лікарню
знову і знову.
мене лікуватимуть
і десь на п’ятдесятому році життя
я скажу: "досить бути цій розрусі в моєму
житті
заїбало"
і просто зникну,
відправившись у вічність,
і мене стане видко тільки через зірки
й жирову плівку
