Затягнись…затягнись мною востаннє!Торкнись поглядом мого обличчя,мого тіла. Зігрій його,розтопи. Я замерзаю. Від твоєї похотливої байдужості. Вона мене вбиває. Я сама себе вбиваю. Єдине,що лишається – це чорнила на папері,цей стабільний і типовий шрифт загубленої душі. Я тону. В якійсь безодні. Падаю і не бачу кінця. Нитки за які я тримаюсь рвуться і наближають мене до смерті. Де ти? Я осліпла. Я вже пуста. Буденність і льодовитість краде мою душу. Найдорожче,що в мене є. Я згорю,я зникну навіки з горизонту твого чуття. Мене не буде. Я лиш випадатиму росою на твої скроні,світитиму нічним сонцем у твої очі, обпалювати твоє тіло до кольору світлої кориці. Мій терпкий присмак залишиться на твоїх губах,моя шкіра навіки приросте до твоєї і ти її навіки не відмиєш,не виведеш нічим. Я добавлю краплю наркотику в твою кров. Проросту в тебе в голові. Я зникну,але ти поселиш мене в свою голову – вічного квартиранта. Ти приніс мене в жертву. В жертву своїм богам, розп*яв мене на хресті і поставив на музейний огляд. Втоптав мене в сипучий пісок далекої глухої пустелі. Безжалісно розстріляв холостими і не подивився на труп. Я прийду до тебе в снах. Стану твоїм найсолодшим кошмаром. Вимучу твоє дихання своїм пронизливим запахом. Ти будеш жити мною. Моєю сутністю. Переродишся і станеш новим. Не таким як був. Розірвеш своє внутрішнє життя на шматки і розвішаєш по фалангах землі. Суїцидна жертва вбиває свого неперевершеного кіллера. Прости за подвійне вбивство. Сприйми це за перемогу наших особистостей.
