18.39Дежавю. Поїзд. Запах сирої постільної білизни та краплі туману на вікнах.
18.42.Пройшла нитка думок через серце і розвіялась у порусі залізного чоловіка,що випустивши попелясту пару в небо, дременув у темряву дороги.
18.44. Роздається шелест всередині залізної коробки з сонячними вікнами. Шелест душ, що відправляються в далеч, подальше від рідних домівок. Туди, де інше життя, інший час, інші люди, інший світ.
18.51. Хтось потребує радості, сидячи з поглядом у вікно - в темне глибоке та зоряне небо. Хтось, загубившись серед буденної слякоті та втративши всі іскри для підтримки полум'я в душі, закрив очі, склавши свої руки під головою, ніби пом'якшуючи свою мокрувату подушку із запахом хлору та сирості.
18.56. Цей чоловік з надзвичайною силою пронизує повітря, пролітаючи крізь простір, збиваючи з ніг всіх, хто трапляється на шляху.
18.59. І знову, хтось, заклякши у своїх думках, очікує дзвінок з хорошою новиною. Повні очі порожнечі. Кавовий присмак на губах. Доза кофеїну пройде по всіх венах і приживеться до організму. Стане спокійніше і напруга відійде, замінивши себе втомою, що спричинить глибокий сон.
19.02. Фортепіано в голові. Дивна ніким незвідана музика. Звідки вона там?
19.03. Колихання та цокання годинника. Якась тиха говірка десь тиняється по закутках. Лузання насіння та шипінння нововідкритої пляшки "Боржомі". Кожен сам по собі, зі своїми думками наодинці, справжній серед чужих людей.
19.07. Мандарини. Азарт в повітрі. Відчуття дороги і гучної тиші. Посипався цукор з крихтами скла.
19.09. А що ти? Відокремився від мізерії, нарешті сам, нарешті відчув спокій голови та насолоду по всьому тілі. Відкривши свій записник, щось малюєш, принаймні намагаєшся. Натхнення приходить часто, проте час не під силу. Стільки всього, що його не вистачає для втілення задуманого.
19.16. Ліхтарі станції бліками відображаються на мокрому асфальті. Місто засинає, а цей кремезний чолов'яга все далі рушає в дорогу.
05.22. Вікна заплакали холодними сіруватими слізьми. Туман десь відійшов, покинувши їх насамоті, окованих в залізну оправу.
05.25. Станції все частіше пролітають мимо пустих очей душ - пасажирів. Вогник кольорових новорічних гирлянд надає відтінку темряві їх внутрішнього світу.
05.27. Кип'яток наповнює шклянок зі світло-коричневим порошком, утворюючи пряний запах гарячого шоколаду, що розпочинає подорожувати парким повітрям. З кожним порухом, вдихом-видихом, все ближче і ближче до омріяної цілі, вже по закладеному роками маршруту несется ця залізна змія не в змозі щось змінити у своїй долі.
05.31. А ти далі вдихаєш запахи, вдивляючись у заплакані вікна, пожовуєш вчорашній свіжоспечений круасан з ванільно-шоколадною начинкою. З цією насолодою відходять турботи...Хоч на долю секунди...
05.34. Сонні очі, заспані лиця, всі наче тіні, наче прийшли зі світу мрій та думок і, плачучи гіркими слізьми, разом з вікнами, не хотіли звідти повертатись.
05.36. Казки закінчуються. Літати не навчишся, не стрибнувши. А дивні ці душі. Десь втратили всі цілі і сидять як діти підземелля, боячись зробити відважний крок.
ID:
380592
Рубрика: Проза
дата надходження: 26.11.2012 23:49:48
© дата внесення змiн: 26.11.2012 23:49:48
автор: kvitochka13
Вкажіть причину вашої скарги
|
