“Що Ви робите?! Куди дивитеся?!”,- шалений крик увірвався до моєї свідомості, вириваючи душу з полону думок. По руках спадав водоспад синього бісеру, що втікав від моїх пальців, які дарма намагалися втримати піщинки, що встеляли підлогу магазину.
-Вибачте!! Вибачте!! Я Вам допоможу зібрати все! Дозвольте Вам допомогти !!!,- спантеличено шепотіли сіро-зелені очі. Думки плуталися у павутинні роздумів, що жили у душі всі ці дні. Злякано і обережно тонка постать поквапилася до виходу, бажаючи втекти подалі від сорому, що розповзався по душі. “Знову починається!!! Навіщо?!! Зникніть!! Не треба мене катувати!! Чуєте!!”,- шепотіли губи сіро-зелених очей, намагаючись заглушити рев думок у голові. Який сьогодні день?? П’ятниця…. Втомлені думки прагнуть, аби їх почули…. П’ять днів мого життя…. П’ять сердець…. І моє, яке відбиває ритм в унісон з ними….
“Кожного разу він намагається мене принизити…Його слова впиваються голками у серце. Що ж я такого вчинила, що він дістає мої емоції при найменшій нагоді?? Впродовж років наші душі співіснують на одній території, але ми кардинально протилежні особистості. Він прагне бути лідером? Прошу.. Я не претендую на його місце… Але його душа темна і заздрісна!! Кожна зронена сльозина моїх очей лишиться у моєму серці, зробивши його сильнішим… Я вірю….”
“Вона жила і дихала виключно ним.. Її життя підкорялося кожному його слову… Найтихіші звуки лишали шрами на душі та тілі… Серце кричить, що треба поглянути в очі правди, пізнати себе та розпочати новий період власних емоцій… Шрами від слів та дотиків зникнуть часом…. Вона стане сильнішою…. Я вірю…..”
“Ти так далеко…Кілометри розділяють наші серця, погляди та почуття… І так вже триває майже півтора роки!! Коли ти будеш поруч?! Скажи мені!! Коли зможу побачити як сон, вмостившись клубочком на твоїх повіках, береже сіро-зелені оченятка?! Я хочу відчути тепло долоні та тихий потік твого голосу, який додає мені впевненості, що все незабаром зміниться на краще. Ти сильна людина та зможеш подолати усі труднощі, що виникають на твоєму шляху!!! Чуєш мене!!! Ти-сильна!! Я вірю…. ”
“Тихо….. Тихо… Все буде…Таке буває з кожним…То нормально!! Думаю, що смуток та сльози роблять людину чистішою… Хоча не розумію, для чого то тобі.. В тобі й так немає до чого придертися…Не зважай.. Просто переживи отой стан….. і все….Хай тобі гріє душу відчуття п’ятниці й натхнення до творчості, яке ти маєш…. Чудечко….Ти знаєш, що ти -сильна людинка…Я вірю ….”
“Чомусь у голові виникло запитання…. Яке має бути кохання?! Глухе? Але тоді не почуєш слів про те, що у душі…. Те, що ранить і приносить радість…. Проте не скривдиш словом… Сліпе?! Тоді як побачити свою людину? Можливо відчути її?! Важко, майже неможливо…. Німе?! Можливо…. Тоді багато нестримних слів залишаються у тіні, не зіпсують життя та стосунки…Дивно.... Правда ж?? Це як пазл, однак там все складеться, це очевидний кінцевий варіант гри. А кохання? Щось мене на філософію потягнуло, настрій дається взнаки…Цікаво, що там буде далі коли відкрию очі!! Але ще треба пережити ніч. Останнім часом мені сняться дивні сни….Колись цими словами я розпочинала одну зі своїх писанин… Який буде фінал цього разу?? Купа питань… Жодних відповідей і пауза у душі. Може я впадаю у сплячку, притуплюються всі відчуття, думки та емоції... Дивно.. Але знаю, що зможу протистояти власним розчаруванням. Стаю сильнішою!! Я вірю….”
Сіро-зелені очі долали шлях до власного будинку, переживаючи усе почуте та пережите за черговий тиждень власного серця. П’ять прожитих людських переживань, долей, які тримали її власну у полоні сну, що тривав на яву. Пригадай слова того, хто живе так далеко, але чиє серце ти відчуваєш?! Згадай:“У житті має бути баланс почуттів та емоцій. Вони не повинні поглинати з головою, блокуючи дорогу будь-яким проявам душі!! Не буває тільки чорного, чи білого…”
Подумайте, адже є ще сірий та безліч ледь вловимих відтінків, які панують навколо нас. Відкрийте очі, нехай потоки нових відтінків просочуються крізь зіниці, даруючи їм пізнання. Вони роблять нас сильнішими!!! Я вірю, що ви всі можете бути сильними!! А ви мені вірите…..??
Не буду повторяться, как мне близки Ваши размышления! Верю от первого до последнего слова!
ЗЫ: небольшой совет: "ВідКрийте очі, нехай вони просочуються крізь зіниці," - надо бы перестроить предложение, чтобы "очі не просочувались", я понимаю, что просочуються відтінки з попереднього речення, але дієслово стоїть за "очами". Не сочтите за придирку, я только друзьям пишу критику в надежде, что поймут правильно. Графомана уже ничем не исправишь.
філософ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вітаю Вас!!!! Ви знаєте, що Ваші зауваження для мене є важливими, тому жодних образ дякую, що Ви читаєте, приємно
У житті має бути баланс почуттів та емоцій. Вони не повинні поглинати з головою, блокуючи дорогу будь-яким проявам душі!! Не буває тільки чорного, чи білого…”
Я В.І.Р.Ю!
філософ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую!!!!твої слова для мене є великою та значною підтримкоюти моя світла людинка
Я НЕ ТІЛЬКИ ВАМ ВІРЮ, А НАВІТЬ ВСЕ, ПО ЩО ВИ ПИШЕТЕ Я ЗНАЮ, НЕ ТІЛЬКИ ТОМУ ЩО ЖИВУ ДОВГО НА ЦІЙ ЗЕМЛІ, А ЩЕ ТОМУ, ЩО БАГАТО РОЗМІРКОВУЮ І ВСЕ АНАЛІЗУЮ, АЛЕ, НА ЖАЛ, ПРО ЦЕ НЕ ПИШУ. ЧИТАЮ ВАШІ РОЗДУМИ ІЗ ЗАДОВОЛЕННЯМ...
філософ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую Вам за відгук!!!можливо і Ви напишете про свої роздуми???цікаво було б прочитати
