Не ходи ти далеко,
Подивись навкруги -
Ген чутливий лелека
Сторожить ворогів.
Наче тінь наших предків,
Що за нас все тремтить -
Як не так щось, лелека
Кудись швидко летить.
Біла птиця - чорні крила,
Після літа нас покине!
Зиму мусить десь перечекати.
Чи є нам до того діло?
Ну, яке, здається, діло?
Скільки їй терпіння треба мати!
Може, там десь далеко,
Дивні квіти цвітуть,
Та лиш тут у лелеки
Малі діти ростуть.
Я i сам як лелека…
«Як життя?» - не питай!
Кожне літо здалека
Прилітаю в свій край.
Біла птиця - чорні крила,
Зустрічі весняний символ!
Щастя треба вміти дочекатись.
I тугу вiд себе гнати,
Чепуритись, працювати,
Щоб його щоразу повертати!
Та, хмари знов зібрались,
Як ознаки біди,-
Тільки, що б там не сталось, -
Він вернеться сюди!
Знов країні нелегко,
Смутку, хоч відбирай!
Та недаром лелека
Прикрашає наш край!
Чорні крила, бiла птиця,
Нам би з долею зустріться!
Скільки ж нам її іще чекати?
Та мабуть не треба ждать,
А старанно працювать,
Й чорне з білим чітко розділяти?
10.2011
Гарний вірш, тема...
Як буде більш довершена добірка творів, можливо, запропоную в журнал...
Микола Серпень відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Велике Вам спасибі! Добрі слова такого Майстра, як Ви - це висока планка, яку ще треба постаратись взять. Але разом з тим і мотивація...Так що, ще раз дякую
