То ми – Народ, чи ми голота?
Що так привикли до болота!
Брехати, пити, грабувати,
Та свої душі продавати.
Ями, вибоїни, розруха,
Слова, такі, що в’януть вуха,
Нахальство, сила та цинізм,
Безправ’я – повний нігілізм.
Хабар, горілка та знайомства,
Це сьогодення віроломства.
Народе, стій! Пора спинитись.
Прийти до Бога – помолитись.
Подумати, зібрати віче,
Хай кожен сам собі засвідчить
Ми вже держава, не частина
У нас , тепер, своя країна.
І тільки нам, більше нікому
Зводити стіни свого Дому,
А ні Росія, ні Європа,
Не потурбується про Хлопа.
Подумайте, нардепи, наші
Яку ви заварили кашу,
Ви лиш лобами й кулаками
Працюєте, а не мізками.
А ваші кроки - вправо, вліво –
Ви лиш тупцюєтесь несміло.
А вже давно пора з народом
Зайнятися своїм Городом.
Зкопати Грунт, зтяти Кропиву,
Добром засіяти всю Ниву
Бо як в народі кажуть теж -
Що, й як посієш, те й пожнеш!
Прямо в десятку потрапили! Та й порада депутатам правильна, а в першу чергу держава починається з кожного з нас. 
