Місяць в моє вікно заглянув.
Осінь залишив на сніданок.
Після нічного телекошмару,
Йду в холодний душ.
Чай на столі всю ніч замерзає.
Тіло на стіни, холод міняє.
І не збагну хто пише сценарій.
Я на кінець не піду.
А бачиш як місто під небо сховалось.
Чуєш як зорі на ньому зітхають.
Білі це ті що добилися слави,
А інші впали десь тут.
Час не лікує, а просто вбиває.
Може так треба, хто його знає.
Буде ще краще як випити яду.
І завершити етюд.
