Колись давно це почалося,
Ще у минулому столітті
На світ з\'явилая дитина,
Усій рідні й батькам на втіху.
Маленька, з сірими очима,
Як янголятко, потягалась,
матусі з татом усміхалась.
Минали роки швидкоплинні,
Дитя все більше підростало,
І материнська колискова
Їй інколи допомагала.
Косички,бантики, спіднички,
Росте вона, така красуня
Найкраща донечка Вікуня.
Початок нового століття,
Вікуня в школу зазбиралась,
Матуся й не могла подумать,
Що донечка доросла стала.
Вже самостійна і серйозна
Іде з великим тим букетом
На свято ніжне і тривожне...
Яскраво сонечко світило
Це перше вересня настало
І школа ясно і привітно
ЇЇ малесеньку встрічала.
Роки ідуть швиденько-швидко,
Росте Вікуня, підростає
І тут нове життя її стрічає.
Вже інститут, роки студентські,
Кохання перше і невдале...
Матуся їй допомагає,
ЇЇ серденько розраджає .
***
Подякуєм усім матусям,
Які ростять нас добрих й милих,
Вклоняїмся їм низько-низько.
Нехай живуть вони 100 років,
І виростять іще й онуків,
А донечок своїх Вікусів,
Все так саджають же на руки.
