Поганський сину, предків сучих,
пігмей із зарослів глухих,
шпангоут виродків гадючих,
що приплелись з чужих доріг.
Ти, дрібна наволоч паскудна,
забув мабуть, що у гостях.
Душа твоя наскрізь маркуртна,
як той в реп’яхах.
Затисни писок свій пархатий,
втули язик свій у мошну.
Я маю честь тобі сказати:
ковтай, не плюй свою слинУ.
Я ж – українець, – мусиш знати.
А ти – ядушливий варяг!
Не смій нас вдома зневажати,
приблудо з юдиних ватаг.
Запропастив ти душу й тіло,
своєму Гаспиду запріг.
Тож не судить тобі, бацило.
Котись, макако, за поріг!
За Іллічем, кровинко, слідом.
Нехай поб’є лихий вас грім.
Шуруй паскудино за "дідом", –
давно пора й тобі в дурдім.
Ми не дозволим вам, медузи,
вкраїнську душу розіп’ять.
Чужинці, шустери–лакузи
привикли в сутінках башлять…
Жидівський шабаш ваш печерний
уже нам доста осмердів.
Чмо, схаменися, чуєш, Кернес?
Дивись, щоб сам себе не з’їв!
Ідеї ваші – екскременти.
Чужинці, зайди, лахмани,
вожді пітьми – експерименти
вже в печінках! Балакуни…
О, як ви вже остодоїли!
Почини ваші від чуми
й лихі ідеї – мовчки з’їли,
й дістали похорон з пітьми.
Не плюй у воду, красножопий.
Ти – в Україні. Не казись!
Похресник юдосинантропа,
не хай нас вдома, схаменись!
…Ідіть собі, ви ж «Божі діти».
Десь там собі ціну складіть.
Бодай лиха зняла з орбіти:
назавше бидло хай летить!
Здається, ця традиція - сварити немилосердно, як і любити, дуже українська і іде ще з Енеїди.Ви тут схоже і Котляревського переплюнули. Погоджуюсь з Вами, що схоже на розпач за країну кобзаря, простий, відчайдушний, не добираючий слів і такий же безпощадний, як народний гнів...
Дід Миколай відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Правду писати - не гріх. Бандюки-вуркаїнці - наші й чужинські - ласкавого віршуваннячка не втямлять. Вони талаконять жаргонами ого-го! А нам цензуроди ума вставляють, якби художніше та догідливіше віршували. Молодець, Миколо! Нехай знають, що нас таки багато. А коли зашкалює правителів чи прихвоснів, то не щоку підставляти варто, а згадувати прапредків-рідновірів... ЗАВЖДИ БУДЬМО СОБОЮ.
Дід Миколай відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
В моїй уяві зразу виникла картина Рєпіна "Козаки пишуть лист турецькому султану", а також текст цього листа, який урочисто мій дядя запропонував прочитати, коли я був молодий! Гарна українська лайка! Але мені більш до вподоби тонкіші випади. Напевно тому, що колись був шпажистом.
Дід Миколай відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дід Миколай відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
За горою за ярами сонечко встає.
Бусурмани ятрать рану. Грім в набати бє.
...То шабельку козаченько, знову дістає.
Йдіть з добром від нас маркурти.Геть собаче вимя.
Схаменітеся покидьки,Що вас грім у тімя...
е по-українськи! Аде ж дістали охлократи!Треба б уже не словом, а ділом! 
( 
так їм усім)
Не убудеться
