сонце біжить босяком по струмку –
ловить мене за руку…
біжімо!.. знизу… із глибини
долини –
вгору,
до середи́ни
крутого схилу пагорба!..
наздоганяй!.. людино
… наввипередки!.. – радіє верба…
на сере́дину пагорба!
осьде – від кромки озерця…
вискоком, по артерії звивистій,
хто прудкіший!... до серця –
до срібного джерела!
зо швидкістю світла…
зо швидкістю зору мого
у струмок,
без меж і думок,
щасливо закохано-го…
…так нам утрьох легко усе дається,
так нам славно
вольготно диха-ється,
і ніхто із ритму весняного – не зіб`ється…
поверхнею водною
співучою
первородною
до джерела –
зо швидкістю світ-ла,
погляду-зору…
тільки ще ми… –
а сонечко вже виграє!
переможно сяє
джмеликами
золотими
у пелюстках джерела –
у долонях джерельного янгола
срібно-прозорих
на рухливому тілі живої води
ряхтять сліпучо сонце-сліди…
поверхнею грають,
не потопають…
отакі секрети до решти прості
диво-ходження по воді -
без винятку всім доступ-ні:
зібрати,
знайти у собі стільки Радості!
коли ноги людські, яко проме-ні…
невагомоступні
…бринить стиха
у погі́дному сміху
сяє душа струмка,
добропривітна і невагомо-легка`,
як ніби мамина з неба рука –
правиця-ластівка…
01.03.2013