Ех, життя, життя студентки!
Накопичення думок.
Все нові й нові зернинки,
Не сплетеш із них вінок!
Вся кімната наче поле,
Книжка тут і книжка там,
Ось така студентська доля!
Ще багато вчитись нам!
Місяць десь дрімав в темряві,
Пригортав своїх зірок,
Я не сплю,! П’ю чашку кави,
Темно- йду шукать книжок.
Їх завжди невистачає,
У книжках немає дна,
Вибираю, серце знає,
Яка іспиту важна.
Йду безлюдними стежками,
Якось сумно, де ж весна?
Чому в березні, вогнями,
Так горить моя душа?
Чи прийде мій чорнобривий,
Прилетить на крилах мрій?
Чи зустріну тебе милий,
Щоб навіки був ти мій!
Сніг підморгує сонливо,
Під ногапи скрипотить,
Я спинилась! Що за диво!
Соромливий вишні цвіт!
Рожевіє , ніжно шепче,
-Дівчино, прийде пора,
Я розквітну! Затріпоче
І в твоїй душі весна!-
Знаю, вірю в свою долю
Іспит здам на усі сто!
Ще з тобою поговорю,
Розпливешся –самото!
