46 хвилин самотності –
Це майже життя присвячене спогадам…
Так я знаю далеко до осені,
Але чомусь уже віє холодом…
46 хвилин суцільної тиші -
Це не мало і не забагато…
Я злітаю все вище й вище,
Не опкидаючи стіни кімнати…
46 хвилин блаженної самотності
І доки поруч немає нікого
Я готуюсь, готуюсь до осені…
Я готова майже до всього!
46 хвилин блаженної тиші
46 хвилин щоб десь політати
І доки ці хвилини ще не обридші
Я дихаю ними починаю писати…
