Блукаю думкАми роками сама,
Радію, що ще не пеньок.
Згадала: ось вишенька, сонце прийма...
Пізніше була, як бузок!
В дорозі ще був яблуневий той цвіт...
Куди все поділось?- Роки...
Який невідкладний, стрімкий переліт,
У думці - на потяг руки!
Весняного цвіту давно вже нема,
Осінній не так запашний,
А що принесе та холодна зима?
О, Боже, мій час зупини!
Дай бути іще на осіннім балу,
Знаходитись серед прикрас...
Тобі, лиш Тобі я несу всю хвалу,
Що серця промінчик не згас!
14.03.2013
