СЕстро...
Дощі кольорові
Теплом на обличчя наші
падають,
Надію дарують.
Згадую...
Заплутане листя
в рудому волоссі,
зАпахи прЯні
юних гір,
І кучері слів несказаних.
Мовчиш-мовчу,
чуєш-чую,
Вірю-ВІР!
Згадую...
Сльози пекучі
і ті,
що від радості,
Сміх безпричинний,
Водоспади врАзливості.
від двох душ сплЕтених
ПолОтна незметані,
але вже вишиті
у серці найближчому
Цвітуть вишнями.
Подих танцюючий,
Доторк рятуючий,
Синьо-зеленим вогником
Запалюю Погляд,
Ти - поряд!
І не страшно стає,
СЕстро,
Вперед іти,
Промінь з пітьми,
Бо Ти за мною,
Бог з Тобою!
Постоли шелестять
Кроками тихими,
У подолах наших -
ВІрші, Дива і Трави!
-Як твої справи?-
посміхаєшся,
-Коли знов до Дани?..
Дякую за Віру ТвоЮ,
За Життя,
що Ти Є,
Найрідніша моЯ,
ВОДАНО...
