Анатолій Бахчеван. (м. Кременчук).
ПРОЩАННЯ З ЛІТОМ
Прощалися ми з Літом у саду.
Воно в альтанці проти мене сіло,
І говорило щиро: "Ще прийду!",
І сумно жовтим листям шелестіло.
Свою палітру кольорів сповна
Роздарували квіти хризантем.
Я молодого пінного вина
Наповнив келихи: востаннє разом п’єм.
Щось, Літечко, в тобі я пропустив,
Щось недодбав, у чомусь зазівався…
А промінь той, що листя золотив,
За чорну хмару сумно заховався…
А Я ЩЕ НЕ ДОПИВ!
Прощалися ми з Літом у саду.
Воно в альтанці проти мене сіло:
-Ніштяк, Толян, - сказало. – Ще прийду! –
Портвейном за шість сорок пригостило.
Ми випили по чарці, все путьом.
Та Літо, мабуть, сильно захмеліло,
Бо почало збиратися біжком
І пляшку недопиту прихопило…
Щоб я таке нахабство пропустив?
Щоб я в такому ділі зазівався!?
Я Літо вмить за петельки схопив –
Ідеш – іди. А я ще не допив!
Щось не добрав. До норми не добрався!
Щойно прочитавши сам пародійований вірш, ще не читаючи пародії, здогадався, що в ній градус обов'язково мусить підвищитись! Так і сталось!
Вітаю колегу по пародійному перу!
Валерій Голуб відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ви праві! На тему пиятики з літом ну просто гріх було не відгукнутись! Заходьте частіше!