Для с́ебе вільну викроїв хвилину,
Писати віршик по обіді сів.
Пошарудів у мозков́их клітинах, -
А там не вистачає точних слів.
Тож, голову поклавши на долоні,
Заліг у дрейф, очікуючи Муз.
Прийшов Морфей, стисн́ув перст́ами скроні, -
На тім процес до вечора загруз.
"Вставай, нарешті, скільки можна спати?" -
Дружини голос чується м'який.
Шкода, бо так хотілось описати
Свого життя яскраві сторінки.
3 жовтня 2007 року
Вірш опубліковано:
- Антологія української інтернет-поезії «За межею означень…», Івано-Франківськ, Місто НВ, 2009 р.
