Лежу на сіні запашному,
Дивлюсь як мерехтять зірки.
Здається,я,нарешті,вдома
Хоч і живе в мені ще втома,
Хоч і даються ще взнаки
Дороги,траси та стежки.
Ще тиждень,два в батьківській хаті
Побуду гостем дорогим
І знову треба вирушати...
Куди,чого,за чим?
Чумацький Шлях над головою
І тягнуть ноту цвіркуни,
В саду під грушею старою
Радіють зустрічі зі мною
Такі химерні пустуни-
Мої дитячі добрі сни.
Отут би дурневі і жити,
Плекати сад,дітей ростити,
Про землю дбати та батьків,
Не підганяючи років.
Отут би дурневі...та де там!-
Помчав до Царського Села...
А потім гарнізон в заметах,
Північне сяйво,як тенета,
Нічні тривоги без числа-
Як шліфування ремесла...
А втім, чого гнівити Бога-
Є гострі,є тупі кути.
У кожного своя дорога-
Якщо пішов, то треба йти.
Десь чути взялися співати-
Як кум лицявся до куми...
Тут мама скрипнула дверми:
"Ти не заснув ще? Йди до хати.
Йди,є вареників макітра,
Сметанка,соус з часником
І тато вже добув півлітра-
Сидить,чекає за столом."
