Час настав гамірний і прапоровий .
Алхімічний час.
Автоматно навкруги і якось не весело.
Пахне кров’ю і тхне війною,
Бідністю тхне і не до кінця розбитими мріями.
А життя іде то заклопотано, то роздумливо
І інколи навіть сміливо.
Сміливо, бо не на часі ніс відвертати,
Не уникнути того смороду.
Дим пахнув майбутнім і шинами
І не змиєш запах ні з волосся,
Ні з останньої куртки.
Роздумливо бо все ж
Якнайчистішою залишитися хочеться
Завтра наступить, планета прокрутиться,
А от чи настане майбутнє…
Тут або думай, що робиш і на чому стоїш,
Або молись кому догукаєшся.
І звісно заклопотано бо життя не зупиняється.
Тим від кулі воно відмінне.
Іде, то в чергах дратівливих,
То в справах малих і корисних,
То в справах, таких щоб вижити,
І в один котел справ великих стікається.
А про час цей, про справи великі
Не ми легенди напишемо,
А ті що прийдуть за нами.
Придумають казку для класу десятого .
Може скажуть чи ми герої були, чи блазні
Скажуть точно хто жертви були, а хто звірі роз’ярені
Ми ж є люди, жили собі і старалися.
Правду мали, боролися, билися, говорили і вірили.
Вигорить злість, висохне кров,
Безсоння і кошмари розсіються.
Мрії красивішими словами покриються.
І залишиться шум віддалений,
Відлуння гамірного часу,
рядками на сторінці історії.
А то
