Зима. Сніги. Сплітаються вітри в єдине,
Північний холод здалека несуть,
А за вікном безмежний вечір тихо плине
Й лише в багатті тріскотіння ледве чуть.
Гаряча кружка легко руки обпікає,
Повітря повнить кави аромат;
Ніхто на світі таємниць усіх не знає,
Та хочеться усіх їх розгадать…
Думки гаптують гобелен чудних історій,
Щодуху мчать в незвідані краї,
В часи, окутані прекрасним блиском глорій,
Коли творились казки чарівні,
Коли на небі зорі яскравіш сіяли,
Коли гірські потоки були молоді,
Коли в лісах цвіт папороті ще шукали
І поклонялись силам щедрої землі.
Мрійна задума… поволі кава остигає…
Пухнаста кішка треться до руки…
Під кровом ночі світ весь спочиває,
А за вікном танцюють злі вітри.
13 грудня 2010 рік