Печуть слова , вогнем печуть, грайливо
І я не та , яку би ти хотів.
А все ж для решти, горда і смілива,
Тобою вірна від солодких днів.
Я зраджена Любов’ю й сподіванням
І як завжди тікаю від листів,
Твоїх слідів й незнаного кохання.
Усе що моє - зашарілий біль.
Я не належу до верхів прибитих
І я така якою справді є!
В моїй душі осів крилатий вітер
Та тільки от ніяк не відлетить
А я – не я ,коли залишусь вірна -
Я тільки в мріях чемна і смішна
А що на справді? Ну а насправді грізна,
Для себе стала я тепер чужа.
Я не прокинусь від жаги і болю,
А біль для мене мов солодкий мед.
Коли душа так проситься на волю
Нічого ти не взнаєш наперед.
Тепер лиш мрій, і відчувай ілюзії
Вони тебе до правди не ведуть
І не питай поради в своїх друзів
Вони все рівно правду не приймуть.
