Я вбиваю себе все сильніше,
Отравивши буденне життя,
Розмиваю себе бодай трішки,
Затуманивши твоє ім'я.
Та тривожним розкроєним серцем,
ти не зможиш життя осідлать.
Я ніколи не буду відверта
І не зможу когось отравлять.
Ти біжи до чужого світанку
Приласкай його вічним вогнем
І до того колючого ранку
Принеси мене літнім дощем
Я не буду,як завжди,сміятись
Я не хочу з тобою іти
А навіщо ж нікчемно валятись
Біля тебе губити думки?!
Я залишу тебе,недмінно,
Тільки виведу з крові і йди
Йди туди де все гостре каміння
Зникне болем з твоєї пітьми.
