На дворі осінні сутінки
Уп'ялись у душу та мозок,
Сяють вітрини б́утиків,
З манекенами в різних позах..
Кидають виклик темряві,
Та людській безпритульності..
Соромиться кіт на дереві
піддатись інстинкту згубності…
Не видно на небі місяця,
Зірки заховались з остраху,
Що їх зірвуть зі свого місця,
Шукачі з найвищого поверху.
Гарчать вантажівки з темряви,
Неначе хижі істоти,
Намацуючи дорогу фарами-
Р́оботи своєї роб́оти..
Оголене дерево скаржиться,
На дощі , на тумани та воронів,
Та КРИЧАТИ воно не наважиться,
Бо на раз буде знищене з коренем..
Ми усі загубились в цій осені,
Усі в'язні вологи та прілості,
Ми запалюємо свічки, голі-босії,
Та шукаємо інші цінності..
Ні не треба..тремтіти, боятись,
Уникати якихось обставин,
Стати жертвою намагатись,
Бо для цього немає підвалин…
Завтра ми оживемо наново,
Завтра, то є відносне поняття,
Земля буде в білому савані,
Чи у весільному платті …
Перестане скиглити дерево,
Піде кіт по ділах своїх..
душа оголеним нервом
Не битиме струмом усіх..
Завтра , то є відносне поняття..
А осінь завзята, проклята..
Та не вічна…
я тоже бываю стою перед выбором, соблюдать ли ритм, который не всегда даёт возможность размаху пытаюсь нарушать в минимум.у меня строгие учителя не позволяют...надеюсь я вас не обидела?
ЧтоВы! Какие могут быть обиды? Я сейчас работаю над переводом стихов Лины Костенко, которую я обожаю, как поэтессу.Так вот у нее тоже на первом месте глубинный смысл, и отступления от ритма тоже случаются..И это ни в коем случае не делает ее стихотворений хуже..Наоборот, такое впечатление,что она таким образом к этим строчкам пытается привлечь особое внимание!
Да, вы правы. Но я тут и не ставила такую цель, как выдержка ритма.Мне важно было передать настроение души..А оно не всегда бывает музыкальным и ритмичным..Особенно осенью..