Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Сергій Ранковий: **** Темнота **** - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Сергій Ранковий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так гріх, це темінь. Але у кожної людини душа наче лабиринт, багато закаулків, куди світло не доходить. Дякую за відгук. Олександр Яворський, 17.04.2013 - 14:53
ух! темрява... яка вона багатозначна... якщо боятися темряви як часу доби, то це не так страшно... страшніше, якщо боятися темряви чиєїсь душі чи просто темряви як згустку негативної енергії, яка ніби підкрадається потихеньку, обіймає своїми холодними руками і вороже шепоче - "я поруч"... тоді мабуть дійсно страшно... але я впевнений, що ти вже не боїшся її і знаєш, як чинити, щоб темряву замінило світло! а взагалі цікавий твір... полюбляю іноді страшилки
Сергій Ранковий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, друже, знаю, та тільки коли у слабкості душа знов грішить, бачу наче темрява заходить в мою душу. Тоді стає дуже страшно, що вона там залишиться назавжди... Я не боюся чужої темряви, я боюся власної... І страшилки тут не до чого, це реальний страх. Дякую, друзяко за підтримку. Сергій Ранковий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Христина, та мабуть треба замінити або , бо цей вірш не про кохання, а про відчуття страху перед темрявою. Дякую за . Сергій Ранковий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ця не така, ці інша, ця ворожа. Боятися взагалі не треба, треба вірити. Страх від лукавого, віра від Бога. Розумію, але іноді боюсь. Дякую, друже за підтримку. Сергій Ранковий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, звісно. Та я взагалі скромна людина , а слава розбещує.
Сергій Ранковий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую вам. То ви мабуть смайлик переплутали Сергій Ранковий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Помнишь мультик, про котенка "Гав", там была такая сценка. Когда была гроза котенок и щенок начали бояться грозу на чердаке. Щенок сказал - "Давай бояться вместе". А лучше, давай не бояться вместе Спасибо тебе Катеринка, за поддержку. Ірина Кохан, 15.04.2013 - 17:02
Не бійся,мій любий друже,я буду поряд і захищу тебе від тієї страшнючої темряви!!!! Сергійчику,насправді дуже гарний вірш,реалістичний,образний!!!! Молодчина! Сергій Ранковий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я так і думав, що хтось підколить "Не бійся синку, мама порук" Та я думав, то буде Люба, бо ти наче більш розважлива. А вийшло навпаки. Дякую, друзяко, тепер коли буде дуже страшно, буду тобі телефонувати серед ночі Тож попередь чоловіка Насправді, Іринка, дякую за підтримку і добрий настрій. Сергій Ранковий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ощущение будто в школе поставили 5, до еще и похвалили перед всем классом. Очень Вам признателен за столь высокую оценку, столь не значительного с философской точки зрения стиха. Спасибо. Любов Ігнатова, 15.04.2013 - 15:43
Така зрима темінь, аж моторошно... Бр-р-р! Знайоме відчуття. Чудовий вірш, Сонячний Зайчику!
Сергій Ранковий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Любавушка. Так іноді буває Бр-р-р! Це ти вірно підмітила.
|
|
|