Прозора вода стрімко струменіла під бетонним мостом, що був вкритий опалим осіннім листям, яке іноді від безділля роздмухував вітер, вимальовуючи ним у повітрі різноманітні візерунки. Бувало таке, що люди приходили сюди пробираючись крізь гущавини лісу протоптуючи стежки, щоб просто постояти на цьому мості та подивитись пейзажі дивовижно-прекрасного місця.
Найчастішим гостем з усіх відвідувачів був старенький дідусь. Він приходив сюди, кожний день по обіді та стояв на мості до самого вечора, дивлячись то у воду то у небо, ніби намагаючись щось там розгледіти, важко видихав і плакав, складав руки в «замок», знову плакав та витирав пил рукою з парапету моста.
Одного похмурого ранку,коли у воду гронами падали краплі дощу, роблячи із землі болото та омиваючи уже майже поснулі дерева холодною водою, міст чекав відвідувача. Сьогодні дідусь прийшов набагато раніше ніж завжди. У його руках була чорна парасолька, на голові чорний капелюх з якого тирчало сиве волосся, чорне пальто до колін та брудні парадні туфлі. Дідусь став посеред мосту і гірко-гірко заплакав. Він плакав так, як не плакав іще ніколи за ввесь цей час. Потроху дощ припинився, і дідусь закрив парасольку та кинув її на мокрий бетон мосту. Старенький постояв ще декілька хвилин, потім оглядівся, дістав із-за пазухи револьвер та застрелився.
***
Пройшли роки після смерті діда. Люди так само ходили сюди, щоб помилуватись пейзажем та «злитись у повній гармонії з природою».
- Тату, а що це за вінки? – запитав маленький хлопчик, років 10-ти, у кремезного чоловіка, який вів його за руку.
- Вони покладені тут в пам'ять про загиблого дідуся, синку.
- Загинув? Як це сталось?
- Подейкують, що його вбили, але я знаю, що він сам себе убив. Чому? Тому що колись давно на цьому місці була знайдена мертва дівчинка. Її загризли собаки, а той дідусь, замість того, щоб врятувати дитину – втік.
- А звідки ти про це знаєш, тату?
- Розумієш, синку, колись я теж був таким маленьким хлопчиком, як ти і називав його «татом».
Вони поклали дві червоні гвоздички поряд з вінком, мовчки поглянули навкруги і чоловік, взявши малого на руки, пішов додому.
не надто грамотно- кілька підрядних речень комами не виділили+ ще деякі дрібні помилки.
Сюжет... а де екшн? Дідусь- зомбі встав з могили, знайшов бензопилу і пішов мстити усім собаководам міста! А так...
Вероніка Стрельченко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
я виправлю, не переживай)
який екшн? ти шо???? нет )
