Він навіть не думав, що все буде так.
Він вийшов з будинку і йшов в магазин
Його окуляри були, як яскравий маяк
А уява була, як дешевий бензин.
Він як завжди доходить до знайомого знаку
Де блакитний трикутник і якийсь чоловічок,
Який ніби щось знає про зброю Іраку
І депортує з країни брудних австріячок.
Не звертавши уваги на власну дорогу
Він просто йшов, він думав про світ
Навіть йому, як відомому кардіологу
Надзвичайно хотілося свіжий бісквіт
Але він продовжує рух по ранішній хліб
І думає про те, чому так спекотно.
Він не бере в поле зору всіх тих осіб
Які міряють життя в літрах чи поквадратно.
Проте вона не як всі, та дівчина з бару,
Вона надто мила щоб знову йти далі.
Він більше не довіряє своєму радару,
Мріє про відпочинок на жаркій Гватемалі.
Він набрався сміливості, поважно зайшов,
Забув, що від ранку жахливо голодний
Сів за столик, взяв меню, замовив плов
І тільки тоді зрозумів, який ж він немодний.
До нього підходить та офіціантка
На яку він хотів подивитись зблизька.
В руках відкривається чорна барсетка.
Його підвела майстерність холостяка.
Він щодня там бував, обідав, вечеряв
І поки він їв, то дивився на неї
Оцінював, милувався, від бажання згоряв
Обійняти її або притиснутися до неї.
Проте з кожним днем, вона все більше блідла.
На ній було видно втомлення й біль.
Через кожну годину до стільчика бігла
Витягувала з сумки якийсь лікарський гель.
В середу зранку він все ж підійшов
Особисто спитав її як самопочуття
А поговоривши він проблему знайшов
"Ендокардит і пришвидшене серцебиття"
Вона все росказала, як перед отцем
Сказала, що треба робити щоб жити.
Він вперше відчув себе справжнім митцем
Робити щось треба, а не просто любити.
Курс лікування не пройшов надарма
Він все ж таки лікар, а не звичайний касир
Тепер його дівчина абсолютно здорова,
Вона ж тепер вічний світлий орієнтир.
