Що буде завтра? Невідомо...
А через тиждень? Через рік?
Чи зникне все, що нам знайоме,
Чи так й залишиться повік?
Всі ці питання зустрічає
Щоденно людство й повсякчас.
Та відповідей ми не знаєм.
Ховаються вони від нас.
А може наш кінець вже скоро?
Погляньмо на свої життя!
Як прийде час стрічать цю пору,
Все має бути до пуття.
В швидкому русі існування
Та зупинімось хоч на мить!
І виконаймо всі бажання,
Ті, без яких не зможем жить.
Вернімося у рідну хату,
Згадаймо про своїх батьків,
Які допомагали стати
На ноги. Скільки вже років
За спиною у нас з тобою...
І дещо згадую з журбою,
А дещо - з радістю віків.
Промчиться все перед очима:
Й гріхи усі й заслуги всі.
І понесемо за плечима
Багаж цей, йдучи по росі.
Настане день оцей останній,
І сонце праведне зійде.
І зникнуть грішники в тумані -
Там покарання їх знайде.
Із підземелля встане сила,
І ангел спуститься з небес
Та разом приймуться за діло:
Проглянуть той багаж увесь.
Тоді там з`являться дороги,
Усього дві, у різний бік
По них ітимуть людські ноги.
Ще трохи - й натовп весь вже зник.
Одні направляться на небо
За всі благі діяння їх.
Й нічого вже не буде треба
Для тих, звук кроків чий вже стих.
Там рай, там завжди тиша й спокій,
Та лиш симфонія луна
Й спів ангелів впродовж всіх років.
І все оточує стіна.
А іншу групу вниз направлять.
Їх швидко поженуть туди
І по критеріям розставлять
В залежності від їх біди.
Каратимуть їх там щоденно,
І крик летітиме у вись.
І каятись почнуть смиренно
За усе здійснене колись.
Тектимуть сльози без упину -
Так витікатимуть гріхи
І дум гірких оцю долину
Перепливти не до снаги.
Тоді згадають і про Бога,
І що відбилися від рук.
"За що?" - кричатимуть убогі
Але безслідно зникне звук.
Тож піднімімо очі вгору
Й згадаймо про свої життя!
Як прийде час стрічать цю пору,
Все має бути до пуття.
