бо у мене під шкірою розцвітає чиєсь віщування
на промолене небо просріблених клятв
точить пряжу старе простирадло
порахованих подихів
що намріяла'м вдаль
ниють в боці слова смолою запечені
випасаю самітную лань
торохтить павутиною ніч
приречена
пустоцвітів червоних в загоєний шрам
в ноги падають крихти звінчаних крил
табунами достиглих днів-шершнів
і ожиною серце ділить приплив
щоб просіявся час в дарований перстень
сню туманами запах мокрих ялиць
і на спицях гойдаються гори
навіть вірші іржавіють з камінних лиць
навіть голос калікою стогне
і в обвеглені камиші
вишні падають співом
ти мене ось тут залиши
поміж літа
в чужому вирію
