|
Було це так: старий моряк, якого знав мій дід,
розпочинав багато справ, та не робив як слід.
Лишень подумає про щось, вже й робить справу цю,
А щоб довести до кінця – не має він терпцю.
В кораблетрощу він попав, й на острові осів,
і все б на світі майстрував – від капців до штанів,
хотів він сіті й волосінь, сильця й на черепах
міцні гаки, й таке, про що написано в книжках..
У мить, коли він міркував, його мов пройняло:
Що він знайти найперше мав? Ну звісно – джерело.
Отож мерщій до джерела! Він біг по острівцю
І думав, як би ще знайти курей, козу й вівцю.
В негоду він добряче змерз і хижу захотів
З дверима, що сховали би його від злих вітрів
І міцно зачинялися б, і не впускали б змій,
І щоб висів від дикунів на них замок важкий.
Почав робити він гачки, а сонце жарить - ух,
То він подумав, що йому потрібен капелюх.
І як зробити капелюх, він також добре знав,
Отож покинув ті гачки й роботу розпочав.
Він капелюха майстрував із пальмових листків,
Та стало гаряче йому, аж геть увесь упрів,
Й страшенно пити захотів, а пити не було,
І знову вирішив знайти найперше – джерело.
Та раптом звідкись узялись у голові рядки:
«о, люба я самотній тут, можливо, на віки».
Отож він сів і написав, втираючи сльозу:
«Повинен я знайти курей», закреслено – «козу».
Коли він упізнав козу (за описами з книг),
подумав: «Треба ж корабель, щоб я відплисти зміг.
А ще вітрило, а його ж пошити нема чим»,
І голку майструвати став із наміром чітким.
І поки голку він робив, то страх у ньому зрів,
Що він на острові живе, де повно дикунів,
А якби хижу тут він мав, то би спокійно спав --
Ніхто б з тубільців острівних його б не налякав.
Отак про хижу міркував з дверима та замком,
Про капелюха і штани, і голку із гачком,
Курей, козу і джерело. Та що не починав --
То так ніколи й не зробив й найменшої зі справ.
Отож покинув врешті-решт роботу нелегку,
Укрившись хусткою, сидів під сонцем на піску.
І я гадаю, той моряк погану вдачу мав –
Сидів без діла, поки хтось його не врятував.
Вірш А.А. Мілна у перекладі пані Мар'яни Савки
Якби оцей старий моряк робив все до пуття,
Нудним, погодьтеся, було б, оте його життя.
Нехай би він знайшов козу, побудував житло,
Нехай би, в нетрях острівця, надибав джерело...
Усе б як слід робив моряк, від норм людських не гірше...
Пан Мілн сюжета би не мав для написання вірша!!!
Не знаю як Ви всі, а я люблю таких людей,
У них завжди в запасі є дві тисячі ідей!!!
З нічого витворять вони смачний делікатес,
Лише такі, щоб знали Ви, і рухають прогрес.
ID:
429568
Рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата надходження: 05.06.2013 15:17:26
© дата внесення змiн: 05.06.2013 15:37:04
автор: Патара
Вкажіть причину вашої скарги
|
