Місяць і Зоря –
У темнім небі сяють
І розчиняючись у відбитті моря
Своїм промінням грають.
Місяць із Зорею
Одне одному посмішки дарують
Місяць, називає її, коханою своєю,
Та лиш про одне вони шкодують,
Що не можуть разом бути,
Та не зустрітися їм.
І всупереч долі не можуть нічого забути,
Що було у темнім небі цім.
І продовжують світити
З відстані одне-одного споглядаючи
І дивлячись радіти –
Бо хоч і на відстані, та живуть кохаючи.
́