Погашу недогорілу свічку і ляжу спати.
Ми – різні, та це ніколи не було перешкодою,
тому що ти вмієш гарно брехати
про мій зовнішній вигляд і погоду надворі,
а я все це наївно запиваю водою
бо знаю, що правди не почую апріорі
Ти колись сказав, що такі як ми
повинні були народитись століттями раніше,
що я повинна була сповідувати фемінізм,
а ти – товаришувати з Ніцше.
Підпалюючи чергову цигарку
ти кинеш погляд на відкриту книгу на ліжку,
а я немов циганка випрошуватиму в тебе
чотири акорди моєї улюбленої пісні,
ти зіграєш і підеш годувати кішку,
яку знайшов вчора біля під’їзду
і впізнав в ній себе – такого ж загубленого
і знедоленого.
Все мине, але я завжди буду пам’ятати той день,
коли ми вийшли за рамки дозволеного,
встановленого неписаним законом кордону почуттів.
Наша любов не вмістилася б в пару жмень
потрачених життів.
