Микола Трубілко "Географія на дотик"
Рівне
2012
Колись в молоді роки я був учасником-оркестрантом народної самодіяльної музичної капели. Самодіяльність – окремий напрямок мистецтва вільний від академічних правил і норм, які виховуються професійною школою. Той мій самодіяльний запал досі ще не затух, і тому я використовую його і в інших іпостасях. Наприклад, в літературі.
Відчути себе учасником літературного процесу – це так заманливо.
Тож, вдаючи з себе самодіяльного літературного критика, пишу критичний огляд книжечки «Географія на дотик» Миколи Трубілка, такого ж як і сам я самодіяльного поета. А чом би й ні.
На тлі загального зниження коефіцієнта інтелекту всенародних мас елітарні, верхівкові прояви «ученого артистизму», «професійної культури» є нудними і програшними.
Так про що це я?! Ага!
Елементами літ.процесу є не лише різноманіття художніх методів, напрямків, стилів, шкіл, типів творчості, жанрів, але і рівень їх майстерності. Я вважаю, що право на життя має різнокаліберна творчість. Кожен твір знайде свого читача. Занадто складний твір, як і не дуже глибокий за своїми художніми якостями матимуть обмежене число читальників. Знайти ту золоту середину, яка забезпечила б масові тиражі і солідні гонорари, не кожному дано.
Щось таки відбувається в нашому світі, щось змінює наш світогляд, коли вже ми бачимо, що одні відходять від слів до «діла», а інші, навпаки, тягнуться до слова, до Поезії, до літературної творчості, нехай і аматорської. От і Микола Трубілко зізнається нам, що «у школі віршів терпіти не міг». Його творчість –непрофесійна. Проте, її можна віднести до розряду народної художньої творчості.
Днями я побував на виставці Марії Примаченко, представниці «народного примітиву». Можливо, саме це дозволило мені знайти жанрову спорідненість між малярством Марії Примаченко та віршуванням Миколи Трубілка і на цьому побудувати свою статтю.
Справді, Микола Трубілко не переймається дотриманням чіткої метрики, не вишукує наднові рими, не придумує якісь особливі тропи та інші «заморочки», не володіє професійними літературними хитрощами та поетичними тонкощами. І це надає його збірочці особливого шарму наївного мистецтва.
В самодіяльному мистецтві творча безпосередність, власний погляд на світ нерідко виражаються в оригінальних спостереженнях і знахідках. Це стосується і збірки «Географія на дотик».
В книжечці я знайшов чимало цікавого.
Сподобались метафори:
«Сонце ввімкнуло дальнє світло»(5)*,
«Коктейль на основі молочного туману» (32).
Спостеріг патріотичні ноти любові до малої Батьківщини – Рокитнянщини в таких віршах:
«Сарненський «Хрещатик» – вулиця Широка» (21),
«У нас все є» (22),
«П’ю фірмовий коктейль поліський» (32),
та на стор.10 - «А козацьку славу здобувайте нову».
Є в збірці й ностальгія за молодими роками:
«Я – з покоління років сімдесятих»(23),
«Казка про джерело» (39).
Є й оспівування людей праці:
«Мужчинам, котрі наскрізь пропахли бензином»(45),
«Казковий ліс»(36).
Все ж, найкраще, на мою думку, автору даються твори в жанрі народного гумору:
«Якби моя бабуся встали»(52) – про нинішні «порядки» в селі з вирощуванням маку та конопель,
«Вперед у середньовіччя»(54) – з чародійним рецептом «гарного життя»,
«Йде війна народна»(57)– про непрості взаємини селян з колорадським жуком,
«Справжня краса»(59)– про «цінність» соснового лісу.
Сподобались потішний вірш «Гра в імена» і гумористичні пейзажні замальовки:
«Спалені мрії»(46),
«Осіннє»(48),
Цікавими є експериментальне відтворення українсько-білоруського суржику:
«По губяки ми ходили»(16),
блатної «фєні»:
«Нова зима»(29),
сучасного молодіжного «приблатньонного» сленгу в прикольному переспіві-пародії журливої «дівочої» пісні:
«Балада про нещасливе кохання»(64).
Справді сподобались і справили сильне враження вірші:
«Поганий настрій»(61) – про наше фальшиво-пластмасове життя,
«Прогулянка за місто»(60) – антиіделічна замальовка сучасного ландшафту,
«На водоймі лебідь заклював лебідку»(37) – моторошнувате розвінчання міфу про лебедине кохання,
«Кажуть, пісня українська – «нє формат»(14).
На завершення хочу побажати Миколі Трубілку розвивати саме іронічно-гумористичну складову свого літературного таланту, поступово переходячи в розряд професійних майстрів.
P.S.
Скажимо дружне «Ні!» поблажливо-поверхневому відношенню до народно-самодіяльної творчості.
------------------------
* В дужках - номер сторінки збірки «Географія на дотик»,
з якої взято наведені рядки.
13.06.13
Євмен Бардаков
Прочитала з цікавістю,сподобалися Ваші думки і я згодна з Вами.Була в Миргороді на концерті Н.Валевської,хотілося встати і вийти (суцільна "фанера",)а виступав ансамбль худ.самодіяльності-не зчулися,як 2 години пройшло.
Віктор Ох відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, згоден з Вами, пані Галино!
Вражає, як нівечать таланти, знекровлюють, нівелюють форматують-"усредняють" оті столичні "прохвесіонали", які беруться "навчити" талановиту молодь. Що стало з Валевською, з Ганзерою і багатьма іншими!? Їх знищили.
Прочитала з цікавістю Вашу роботу. Сподобалась відвертість Ваших висловів. Як буває сумно читати вірш, який складено за всіма літературно-поетичними правилами, а він ніякий, не чіпляє. А інколи прочитаєш непричесаний вірш, а він так пройме, що мороз по шкірі...
Хто в цьому розбереться? Певно, все-таки читачі. НАСНАГИ ВАМ, ВІКТОРЕ! ТВОРЧИХ УСПІХІВ!
Віктор Ох відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Згоден з Вами, пані Надіє!
Це стосується і поезії, і прози, і учбової лекції. Написане професійно, але без душі, без думки, без вогню - ніяк не зачіпає.
Дякую щиро!
Ще одну гарну справу затіяли, пане Вікторе, анонсуючи поетів-нонпрофі! Ризикну подарувати Вам мої збірки, бо маю нагоду бути в середині липня в Луцьку... Та в жодному разі не претендую на подібну "рекламу"... Просто Ваш широкий літературно-мистецький кругозір мене вражає. Відтак "свербить" мені почути Вашу професійну (я не помиляюсь, будьте певні) про мою "копальщину" в поезії та музиці (останнє - лише як вступ).
Успіхів Вам на новому "поприщі", друже!
Віктор Ох відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро Вам вдячний, пане Олексо!
Критику на твори друзів, знайомих пишу давно. Переважна частина тих творів (як і тієї критики) ніде не публікувалась. Критика - творчість особлива.
Якщо поет, літератор будує, синтезує щось зі слів думок,тем, то критик навпаки аналізує, розбирає ціле на елементи.
Якщо матиму Вашу збірочку, спробую проаналізувати і її.
Як буває сумно 
читати вірш, який складено за всіма літературно-поетичними правилами, а він ніякий, не чіпляє. 
А інколи прочитаєш непричесаний вірш, а він так пройме, що мороз по шкірі... 
НАСНАГИ ВАМ, ВІКТОРЕ! ТВОРЧИХ УСПІХІВ! 
