В незнайомому місці схиляюсь додолу,
Щоби почути скорботні пісні Недолі,
Щоб забути красу сонця, красу. що сяє,
Щоб прикраси упали на руки розради.
Я не хочу співати, не хочу сміятись,
Я і не хочу у колі ловити дівчат,
Я не можу вже дати собі ті поради,
Що завчасно рятують від удару меча.
Полонина пливе мов у скигли гончарик,
Що розбив так невдало закручений мисок,
А над нею скорботно співають Карпати,
В гучномовець Говерли закинувши оклик.
Пливу на Поділлям із сльозами Волині;
Зойк Донеччини заплівши в скорботу Карпат;
Та не буде цей плач споконвічно в Черкасах
Заплітати у косу відчайдушність кісток
Козаків в Берестечку, що там спочивають;
Галичани не будуть співати осанни;
А по Полтаві прокотиться гуркіт заграв;
Стольний Київ заплаче сльозами Одеси.
Це рідний мій край!Це є моя Україна!
Чому не плаче вона, а тільки сміється?
Бо, напевно, це я так її звеселяю,
Бо співаночки співаю тяжкої згуби?
Там. далеко, де вирує Буг променистий -
Все гуркоче камінням в обіймах Поділля,
Де Дунай заспівав, сонце щастя спіймавши,
Де навколо курганів і трави співають,
Де намисто Дніпра рясно вкрите багрянцем,
Де гуде мій народ, мов той вулик могутній,
Де танцюють болгари, гуцули і бойки,
Де не тужливо татари вчать українську;
Де сини мої йдуть гордо очі піднявши,
Щоб піймати співи веселки у зіниці,
Де доньки мої своїх дітей колихають;
І я не буду, не можу, бути нещасним!
То нехай моя туга втече в Невідоме,
А розрада впаде аж у серце планети,
Щоб згоріти у ньому, а потім злетіти
Птахом радощів, злетіти Феніксом щастя!
Не дається нам право сльозами сміятись,
А лише у сміху заховати розраду!
То не буду, не буду нещастю вклонятись,
Бо я розірвав вже зашморг підлої зради!
21.03.2005
К.
"То не буду, не буду нещастю вклонятись,
Бо я розірвав вже зашморг підлої зради!" - за цими словами відчувається людина сильної волі. ХАЙ ВАМ, ВІКТОРЕ, ЩАСТИТЬ! А ДОЛЯ ЧАСТІШЕ РОБЕ ВАМ ПОДАРУНКИ! ДОБРОБУТУ ТА НАТХНЕННЯ!
Левчишин Віктор відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ваша доброта і доброзичливість підкупає. Не зважаючи на те, що Кодування Минулого заборонене, враховуючи, що вірш був написаний у 2005, а зараз 2013 і що я дійсно розірвав зашморг, то у мене є підстави вважати, що Ви мимоволі все ж таки якимсь чином перекодували моє минуле. Дякую. З повагою ЛВМ.
