Попереду життя, і у найважчих днях
В долонях ти принеси мені трішки неба...
Я не принесу тобі неба,
Я заберу тебе з собою у небо,
Де немає важких днів,
Де лунає тільки спів птахів...
Я прислухаюсь до твоїх слів,
Прислухаюсь до співу птахів,
Але не полечу з тобою в небо.
З мене досить,
Мені вже не треба...
Коли крила відростуть,
Ти знову линеш в небо.
Там будуть далі співати птахи,
Але мене там не треба.
Я полечу високо в небо,
Щоб сонце рукою дістати,
Щоб тепле проміня мене огорнуло,
Щоб я хоч на мить відчув радість.
Але сонце обпалить мої крила,
І я як камінь полечу до смерті.
Ніхто не зловить, не дасть мені крила,
Ніхто не вдихне знову радість у серце.