Мій зелений чай якого я так любила
став чорним і гірким холодним, мов кришталь
І вже напевно ллється в іншу даль
А я придумала, що він солодкий
Напевно все тому , що п*ю без цукру
Й ненавиджу розлуку і любов
Він був холодний, а я обпекла губи
Бо серце гріло вогником надії
І обпекло мої жадані мрії
Мій чай улюблений і смачний
Вже став гірким немов полин
Бо гіркота розлуки , аж гірчить
І ллється через край зі стінок чашки
І не пече, а тільки холодить
Аж лід кристалізувався в масці
А я все грію, грію аж іскорка жевріє
Йому байдуже і він немов із чарами у казці
Незнаю я , бо вже забракло сили
але чомусь я пити хочу хочу тільки цей
Омана солоду й тепла
Лише у сні , живу я ніби в чашці
І гріюсь ним, бо він такий гарячий
І тільки мій і знов зелений і смачний
Я п*ю без цукру , а душу солодить
