Де б ти не була, моя красуне, Афродіто
Де б на твою честь не грали барви квітів
Я буду там, де твоє Сонце вкаже стежку
Я буду там, де твої очі завжди стежуть
Моя красуне, Афродіто, я дякую тобі за це прекрасне літо
Що розганяє морок осені з доріг
Які у пам’яті так холодно зостались
А теплих спогадів із часу того не зберіг
Де б ти не була, моя Велична Афіно
Де б воїни твої не перетворювали рай в руїни
Перед тобою завжди буду на колінах, малювати барельєфи на стінах
Мечем, з тобою в серці, долатиму шляхи, що провели між нами вороги
Могутня Афіно, де б ти не була
За іскрами сталевих молотів барвами грає зелень стебла
Де б не чувся щитів і списів дзвін
Там завжди біліли фасади мармурових стін