Маршрут – навскіс,
під марш коліс.
Пора прогнати літню втому.
На носі – осінь. Нумо – з дому.
Верхівками вітає ліс,
між сосен – талії беріз
у хороводі затяжному.
Кружляють станції сільські.
Вздовж колій колом ходять хати.
Усі міські – везуть візки.
Всі котять на стежки вузькі
з лопатами відпочивати.
Он, за вікном, здає права
серпнева ніч ясному ранку.
Блищить трава, немов жива
у росах свіжого світанку.
У низині – туману дим
спить заколисаний водою,
над ними ранок із мітлою
упився щастячком гірким
між молодим і молодою.
І в небі місяць-молодик
від зір відстати теж не хоче.
В вікно зирк-зирк,
крізь скло проник,
у блискітках примружив очі
і аж за поворотом зник,
немов злизав його язик
побляклої від сонця ночі.
Над морем лісу – голубінь,
всуціль заснована дротами.
Несеться галявами тінь.
Стовпи – круть-верть,
дроти – дзінь-дзінь, –
б’ють із дитинства телеграми.
Мчать паралелі в білий світ.
По шпалах у косу лінійку
розсипав вітер алфавіт,
це вже крізь сон шкільний привіт,
мов з букваря німі картинки.
Перестрибнули болота
високим мостом з віадуком
і – в царство сонне крізь літа.
Тут можна все. Мета проста –
давненько зустрічався з другом
у відшумілих вже життях
чи в інших неземних світах
за замкнутим космічним кругом.
Міраж, омана. Дрімота
оповиває хлороформом.
Надокучає суєта,
а раптом колія не та...
Зупинки, станції, платформи
давно читаються з листа.
Ми всім на цьому світі винні.
Всіх обслуговують за так
торгівці, піснярі і злидні.
Он – ревізор. А он – жебрак,
йому за щастя і п’ятак,
а контролер хапає гривні.
Реальність краща звідсіля.
Між сінокосами рілля
повзе вужем до лісосмуги.
Сторожею за виднокругом
щось підкрадається здаля.
Забилась муха в павутинні...
А он готуються в політ
стрижі, нанизані на дріт.
Їм в теплий край, за море синє.
Десь там, куди веде інстинкт,
де інші жертви й поклоніння,
безслідно їх розтане слід,
як мій переданий привіт,
як звитий ними сум осінній.
А ми все тут – туди-сюди.
І поки сонце ще – не проти,
в країні дурнів, як завжди,
кипить нескінчена робота.
Життя – такі собі жнива.
Для кого тільки цей серпанок
і ця така жива трава?
Стук-грюк, каюк.
Скінчився танок.
Надходить день і добрий ранок
передає йому права.
